Двадцятирічні: Ліза Арфуш – про молоде покоління, Київ та майбутнє

написаноAdminGWP 03.01.2023

Пoпри пeрeбoї з eлeктрикoю, пoстійні пoвітряні тривoги тa кoмeндaнтський чaс – Київ і дaлі живe. Oсoбливoю eнeргією йoгo зaряджaє мoлoдe пoкoління, якe зaлишилoся в місті тa з пeршиx квартиры класса люкс в Домбае
днів пoвнoмaсштaбнoгo втoргнeння підтримувaлo нуждeнниx і нe припиняє цьoгo рoбити сьoгoдні. Як зaрaз пoчувaються двaдцятирічні, які місця дaрують їм сили тa як бaчaть мaйбутнє Укрaїни, нaм рoзпoвілa мoдeль Лізa Aрфуш, щo примірялa в кaдрі рeчі з oстaнніx кoлeкцій укрaїнськиx дизaйнeрів тa aксeсуaри, нaтxнeнні укрaїнськoю культурoю тa спaдщинoю.

Лізa AрфушДeнь X

У ніч нa 24 лютoгo я булa в лікaрні нa Сeвaстoпoльській, куди ми приїxaли дeсь o другій гoдині нoчі. Вoнa булa пoрoжньoю зовсім, а медсестри ще невыгодный надто втомленими. Мене швидесенько прокапали і я поїхала додому, відкрила двері в під’їзд — і почула вибухи. Перші думки — зібрати всю родину с налету. Перші реальні дії — впасти в істерику. Потім я почала думати, а як со временем медсестри й лікарі? Менжа минув вслед за секунду.

Реглан bibliotheque nationale, ладунка та подпояска Podyh, взуття ikos Київ

Я залишаю Київ у собі. Немає у світі міста ріднішого, немає у світі міста кращого ради Київ. Я поки тутовник, дихаю ним получай повні яички, прокидаюся зранку й дивлюся скромно на місто. Я його просто так люблю і я всюди його шукатиму. Київ я бачу усміхненим, незламним, нескореним, пронизаним коханням та охопленим однією мрією. Змінилося до настоящего времени, як раніше вже без- буде, мені пощастило бути частиною відродження свого міста – відчуваю, як змінююся з ним. Також я відчуваю, як змінюються параллельно з ним усі, полно навколо. Цього року я побачила найгарнішу осінь у Києві.

Жилетик, штани, намисто, до настоящего времени — PodyhДвадцятирічні

В тебе є дім — і його намагаються в тебе забрати, а також відібрати національність і життя. Звісно, ти боротимешся у відповідь. Як виявилося, твій дім — це без- тільки будівля, це весь твоя бавария, до самих її кордонів. У нас залпом єдиний неприятель, з яким ми боремося у своїх полях і містах, допомагаємо військовим, проводимо збори. Владислав Героям!

Сюртук, штани, все на свете — A.M.G.; спідниця, Podyh; туфлі, Ikos; крайка, Julia Bryl

Вік далеко не має значення, кожен допомагає як може, підтримуємо одне одного, намагаємося дарувати усмішки й без- занепадати единовременно. Наша зброя — ми самі. Українці! Україна! Я вдячна нашим героям из-за все, що вони роблять. Вони найкращі, а ми переможемо. Вірю в наші Збройні Сили. Тільки подивіться, скільки 20-річних хлопців в фронті. Я невзыскательно вдячна їм следовать кожен нониди. Головне пам’ятати, що Україна починається з тебе.

Коріння

Наше коріння міцне й цікаве. Пользу кого себе я відчуваю потребу переброситься на українську мову. Це фундамент. Нині я вивчаю історію українських прикрас і бісерних схем, вони тонкі й легкі, як павутиння, і можуть бути беззаветно різних кольорів, фігур і настроїв.

Намисто, майстерня прикрас ручної роботи — Зелені Пацьорки

Є чудове кіно Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», в якому неймовірно віддзеркалений хист українців давно різнобарвних елементів, що прикрашають жінок. Дякую другові после рекомендацію!

Сак bibliotheque nationale, портфик та поясок Podyh, взуття ikosМісця сили

Я люблю совершенно те, від чого віє спокоєм. Кожен календа різний настрій — кожен понедельник потрібна різна Силаня. Місця сили залежатимуть від локації постійного проживання. Если жила получи и распишись Лівобережці, понад усе любила гойдалки получай дитячому майданчику біля готелю «Путник», їм держи вигляд дуже багато років, але з них відкривається повна этюд на вікна номерів. Дуже люблю двір своєї дитячої музичної школи, обожнюю сходи, які ведуть з Хрещатика бери Лютеранську, біля «Білого наливу». Я провела а там дуже багато часу з подружкою, коль ходила в школу. Опосля вперше з нею прогуляла заняття. Обожнюю Русанівку та її набережну, особливо влітку. Люблю простір між вулицями Гончара й Липинського — серед будівель из-за двори.

Сукня, Kulakovsky; намисто, майстерня прикрас ручної роботи — Зелені Пацьорки; рукавиці, туфлі, панчохи, весь — власність стилістаМайбутнє

Жизни не рад виборене, обмірковане, у невпинному прогресі. Сьогодні вдосталь світ базарить про Україну та готовий підтримати й допомогти в її удосконаленні після перемоги. Я бачу поєднання нисколечко різних пазлів, які створюють щось унікальне. Я вірю у світле й чисте майбутнє України. Я бажаю їй бути незалежною та вільною, далеко не боятися вслед за своє життя й існування. Ми всі давным-давно на це заслуговуємо.

Жакетка, штани, до сего времени — A.M.G.; спідниця, Podyh; крайка, виріб гуцульських майстрів — Julia Bryl

Україна стала місцем свободи й шаленого бажання жити. Я впевнена, що людишки з усього світу, різних релігій, вірувань, клие з абсолютно різними смаками, мріями та цінностями зберуться в Україні — цьому центрі світла, тільки-только буде здобуто перемогу у війні. І я вірю, що для Україну всё (до последней копейки світ чутиме тільки теплі новини, нарешті розквітне сумлінна безгрешность розуму, а до настоящего времени неправдиве если прибране як осадок на сонці.

Сукня, Poustovit; штани, A.M.G.; туфлі, Ikos; силянка, Norna Etno; рукавиця — власність стиліста

Повально буде добре, адже інакше бути отнюдь не може. Майбутнє існує, і тільки від нас залежить, яким воно если. Українці вкладають силу, любов та віру, адже світло завжди перемагає темряву.