Showbiz Музыкa Вмeстo Скрябинa и Нaтaльи Мaй: 5 нeбaнaльныx пeсeн нa пoслeдний звoнoк
Aвтoр:
Мaринa Джурa МУЗЫКA
Пoслeдний звoнoк 2023 прoзвучит в учeбныx зaвeдeнияx Укрaины в рaзныe житье, вeдь шкoлы сaмoстoятeльнo oпрeдeляют дaту зaвeршeния учeбнoгo гoдa. Oднaкo eсть 5 aктуaльныx пeсeн, кoтoрыe мoгут oбъeдинить всex укрaинскиx выпускникoв.
ПoдeлитьсяФбТвиТeлeгрaмВaйбeр
Крoмe бeссмeртныx xитoв Скрябинa «Випускний» и Нaтaльи Мaй «Пісня випускників», eсть мнoгo крaсивыx и нeбaнaльныx пeсeн, кoтoрыe пoдoйдут к прaздникa Пoслeднeгo звoнкa. 24 Кaнaл пoдгoтoвил пoдбoрку изо 5 кoмпoзиции, в кoтoрoй свeжий зaвирусившийся в тиктoкe трeк и «пoдaрoк» oт Пaвлa Зибрoвa.
5 нeбaнaльныx пeсeн нa пoслeдний звoнoк
Пaвeл Зибрoв – «Шкільний вaльс»
Тaнe сльoзинкa нa мaминій ніжній щoці.
Дзвoник останній в маленькій дитячій руці.
Свіжий, як вітер яскравий омріяний вальсок.
Школа мов сонце у світ випромінює нас.
Ми під лінійку накреслили дорога до цих пір.
Наче у сні, як востаннє обходимо двір.
Зграйка горобчиків, мила смішна дітвора.
Шум їм щастить, давай а нам вже прощатись пора и честь знать.
Ні приставки не- прощай, поперед побачення, віддана школо.
Ми без- забудемо ці коридори ніколи.
Вчительку першу і клятви ради дружбу святі.
Вальсок, що лунає на нас у житті!
Всі обіцяють щороку збиратися знов.
Десь у повітрі літає красуня любов.
Тільки учительница ще житиме в наших серцях.
Бесшумно приховує сум у розумних очах.
Щирі, веселі, стрімкі, галасливі, ясні.
Господи, як швидко промчали ці радісні дні.
Дзвоник стихає, а (об)означать скінчилася гра.
Буча нам щастить та подоспеть прощатись часы.
Ні безлюдный (=малолюдный) прощай, давно побачення, віддана школо.
Ми неважный (=маловажный) забудемо ці коридори ніколи.
Вчительку першу і клятви относительно дружбу святі.
Вальсок, що лунає исполнение) нас у житті!
Ні отнюдь не прощай, впредь до побачення, віддана школо.
Ми без- забудемо ці коридори ніколи.
Вчительку першу і клятви насчет дружбу святі.
Вальсок, що лунає про нас у житті!
Вальсик, що лунає к нас у житті!
Павлик Зибров – «Шкільний вальсик»: слушайте песню онлайн
Малдивы – «Катхак»
Па батман дитячі роки,
І наша вчителька, перші уроки.
Тепер у світ неограниченный
Ми наче пташенята розлетимось.
А вы даруєм квіти.
У вашій пам\’яті залишимось діти.
І вже время летіти,
але получай серці отсюда следует сумно чомусь.
Задзвенить дзвінок, дзвінок останній
І пройде работа, урок прощальний,
А держи серці наче затаїлась отчаяние.
Печаль.
Потому что цей нониди не вернеться ніколи.
Відтепер ми маловыгодный підем вплоть до школи,
А вона дитинство забирає, получай жаль.
Бери жаль, получай жаль.
Жете па думки дитячі.
І по (по грибы) науку ми вы будемо вдячні.
Пес с ним серця гарячі
ще единожды постукають усі в унісон.
Ибо нас вже безвыгодный спинити,
І нужно вчитися после новому жити.
Невже ми були діти,
шкільні роки минулися наче спанье
Задзвенить дзвінок, дзвінок останній
І пройде наставленье, урок прощальний,
А в серці наче затаїлась боль.
Печаль.
Потому что цей календа не вернеться ніколи.
Відтепер ми неважный (=маловажный) підем перед школи,
А вона дитинство забирає, сверху жаль.
Держи жаль, получи жаль.
Батман па, мало-: неграмотный час зітхати,
Хоч буду дуже после всіма сумувати.
І школу пам\’ятати,
Найкращих друзів і огулом рідний клас.
Прежде всего, життю радіти
Дорослі стали ми вчорашні діти.
Цей минута не повторити,
Уж дитинство далеко не повернеш обратно.
Малдивы – «Катхак»: смотрите видео онлайн
Шансонетка выпускников (получай музыку «Вотан в каное» – «У мене немає дому»)
С правой стороны в тому, що йдемо ми з рідного дому.
І следовать партами ми з тобою
Творили нашу історію.
Згадаєм шкільні радощі,
Пригадаєм яскраві моменти.
Розлетимось ми объединение всьому світу.
Ми готові после нового іспиту,
Напишемо рідною мовою
Ми любимо тебе, школо.
Ми любимо тебе, школо.
Ми любимо тебе, школо.
Ви учнів таких, учнів як ми створюєте.
Из-за день кожен світ выше- наповнюєте.
А ви нас навчали, казали.
Период не повернеш підемо далі
Ми учні такі, учні які тижнями
Мріяли, щоб дитинство залишилося.
В класі, получай вулиці, в кожному серці ви
Сповнюєте нас сенсами сенсами.
По правую сторону в тому, що йдемо ми з рідного дому.
Тепер вне уроків, оцінок і школи
Яка перша, з ким ділим свою долю і більше.
Ми згадуєм вы, коли ви поруч нас.
Асамблея, кабуки, дебати і в нас
Був найкращий у житті выше- шкільний отрезок времени.
Ви учнів таких, учнів як ми створюєте.
Из-за день кожен світ отечественный наповнюєте.
А ви нас навчали, казали.
Период не повернеш підемо далі
Ми учні такі, учні які тижнями
Мріяли, щоб дитинство залишилося.
В класі, получи и распишись вулиці, в кожному серці ви
Сповнюєте нас сенсами сенсами.
Величание выпускников сверху музыку «Вотан в каноє» – У мене немає дому: как вам угодно видео онлайн
MariSem – «Останній дзвоник»
Сміх крізь сльози.
А може сльози крізь сміх.
Згадайте нас всіх,
Милих, малих таких.
Ніби знов біжимо нате урок.
Але ради кроком крок
Останній танок.
Шовкова стрічка, випускний.
Кожен дзвін, як рік.
Дзвенів і раптом зник.
После этого десь, с годами десь, после того дзвенів
І раптом зник.
С годами десь, инуде десь, засим дзвенів
Останній дзвоник.
Йшли одним шляхом.
У кожного тепер своя стежина.
Пам\’ять нате все життя,
В альбомі вчительки світлина.
Кожен дзвін, як відлік років.
Чим доросліше стаєм,
Більш розумієм батьків.
Прощання в руках з атестатом.
Сльози твої сверху моїх щоках, тато.
А там десь, в дальнейшем десь, с те дзвенів
І раптом зник.
А там десь, тама десь, а там дзвенів
Останній дзвоник.
MariSem – «Останній дзвоник»: погодите видео онлайн
Виталия Грицак – «Такі дорослі»
В наступнім вересні настане пирушка день –
В журналі далеко не буде наших прізвищ і імен,
І будуть вчителі казати вже іншим
оборона «ліс рук» і «що ваш клас був найгіршим».
Нас єднали zoom-уроки і парти,
В обличчя знаєм тих, хто міг дати списати,
І жартами міг веселити буденність
І підпис мами підробити в щоденник.
Возьми цім подвір\’ї, що травою заросле,
Коль ми встигли стати такі дорослі?
Якщо ми этак кінця чекали щороку,
Чому сьогодні серце скаче збоку?
Невже єдине, що лишилось, – знайомі
Переглядати миті лиш в альбомі.
Ті фотомордочка, де ми в різних класах ще діти,
Мол нас ще никак не розкидало в области світу?
Ми следовать здоров’я вчителів поставим свічку,
Що виходили получи контрольній вічно.
Хтось збереже карточка із твором относительно літо,
Комусь явиться во сне знов: «А духом до дошки піде»,
Нас єднала ця раньше школи путь-дороженька,
Й коли звучали сирени й тривоги,
Нам було в сховищах інколи невнятно,
Та вірили, що це безвыездно не даремно.
Колись вважали ми найбільшим горем
Пятница проведення батьківських зборів,
Чи коль вчителі збирали шпаргалки,
Які ми цілу ніч писали палко.
Та в голові – вже життя теореми,
Получи нас чекають далі інші проблеми.
Кожен кінець – в (видах нас ніби сковорода,
Та дякуєм, школо, ради всі початки.
